О! Знаєш, любий, я тебе люблю.
За тебе дякую я Богу.
Тебе я інколи боготворю,
Хоч з кожним роком
більше дивлюся в підлогу.
З тобою ми і в радості, й в біді —
Усе було в житті, як пригадаю.
Бувало іноді, як на війні...
А ти казав: "Усе здолаєм".
Ти говорив: "Зроби мені чайок.
Він з твоїх рук такий солодкий".
А потім брав мене в танок
І шепотів: "Лише тебе кохаю".
В твоїх обіймах завмирала я.
Здавалася малим котятком.
А ти беріг мене щодня,
щоб не розбити, як горнятко.
З'явилась донечка у нас,
Ми сонечком її назвали.
Це був для нас найкращий час —
У серці щастя назбирали.
Життя летіло, мов в кіно.
Весілля, діти, милі внуки.
Частіше дивимось в вікно...
Побачити б правнуків.
Із кожним кроком менше рух,
В суглобах на погоду крутить.
Сьогодні вітер трохи вщух,
Хоч інколи візьме й закрутить.
Сьогодні разом ми йдемо,
Дощ пісню краплями співає,
А ти мене, як і завжди.
За руку міцно так тримаєш.
О! Знаєш, любий, я тебе люблю...
09.04.2020 @ Галина Гук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2022
автор: Аквілина