Коли зґвалтоване дитя
в останній раз шептало: «Мамо…» –
у власнім домі, сім’ї храмі,
під виродків хмільне виття,
під їхній сміх над голим тілом,
яке вже й жити не хотіло,
зібравшись десь у небуття
душа іще молила Бога
й сльоза котилась на підлогу
з її хрестильного хреста…
24.08.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2022
автор: Микола Соболь