Пірнула зірка десь у гай,
Змінила долю,
Бо нагорі лише нудьга,
І мало волі.
Очей було не відвести
У ту хвилину,
Коли засяяв сріблом тин,
Та стріха млина.
Така була вона мала
І непомітна,
Але багато принесла
На землю світла.
Хто вирвав зірку із юрби,
Кому це треба?
То батько сина розлюбив,
Та й скинув з неба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=957090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2022
автор: Zorg