Чесала косу над ставком верба
гнучкі стелила по водиці стебла.
Така журба, в душі така журба
ген літо промайнуло наше тепле.
Вже скоро затривожить жовтопад,
червонолистень забагрянить всюди
і прохолоди зоряних лампад
хай досхочу тепер нап’ються люди.
Природа верне трішечки тепла,
ще промінець у спину буде гріти.
Ставок з вербою на краю села
удвох чекають бабиного літа.
20.08.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2022
автор: Микола Соболь