За дружиною він плакав,
Раніш такого не було.
Розумів, назавжди втратив,
Тож співчувало все село.
Та три дні лише минуло,
З друзями в кафе сидів.
Горе вдома не припнуло,
Бо зародилось безліч мрій.
Он Одарка - дівка гарна,
Горда Марина, слів нема.
Посмішку дарує Ганна,
Радіє зустрічі кума.
А Світлана - сонце Боже,
В Катерини-очі неба.
Проливає Іра сльози,
- Закохана давно в тебе.
Є Надія- цвіт і мрія,
Така висока і струнка.
Та красуня, он Марія,
В думках і снах лише вона.
Юля, дівка кароока,
Від погляду, пливуть сніги.
І знайшла мене морока,
Та поміж них, найкраща ти.
Десять, кинулось у вічі,
За такий відрізок часу.
То про що, усе це свідчить?
Любов, чи почуттів красу?
Всі зібралися до купи,
Ще й "мемелю"йому дали.
Такі сильні дівки сучі,
Згадав тоді, де люба ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2022
автор: Валентина Ярошенко