Життя це миті
Це сліди, що ми лишили на піску
Для когось зовсім не помітні
Хвилі часу їх змивають
Розмивають, ми ходили по піску
Чиюсь руку ми зжимали
І уста ми смакували
Хто кохав, той все це знає
І сліди ті памятає
Ту стежину по воді
Місяць вабив, ми кохали
По воді ми там гуляли
І життя ми цінували
Там воно ж бо сповільнялось
Найцінніше там зосталось
У в серцях лиш діаманти
Що в ночі завжди сіяють
Ті сліди нам оживляють
В вічність з нами, що підуть
Кроки ті до верху йдуть
По тропині не помітній
Наші душі підіймались
До блаженства наближались
В світлі зір ми там гуляли
Мовчки миті ті вбирали
З уст коханих проявляли
Несказанно щось близьке
Вічне, ніжне та святе
Діаманти ж бо в очах
Жемчуг серця проявлявся
В морі почуттів купався
Нас з тобою все єднало
Серце з серцем воркувало
Тіло в тіло проникало
Всі відмінності зникали
І на небі ми літали
Моє небо лише ти
Моє Сонечко світи
Ти мовчиш, а вітер свище
Твоє серденько все ближе
В такт з моїм воно воркує
А душа вночі все чує
Той пісок такий пекучий
Хвилі ніжніїї морські
Вітер коси знов ласкає
Все, що змите проявляє
Серце знов тебе кохає
А душа летить до тебе
Нам в житті так мало треба
Все життя то є дорога
Головне рука в руці
Сльози знову на щоці
Їх уже не витираю
Мила я тебе кохаю
Там де ти завжди літаю
Ангел мій з тобою завжди
Він тебе оберігає
Лиш про це його благаю
Що було і що ще буде
То все хвилі, все мине
Лиш душа нехай живе
Серце вічно хай кликоче
Кров бурлить, щоб кожна мить
Тебе в небо лише звала
А душа твоя сіяла
Моє серце зігрівала
Квітку щастя ти знайди
Доглядай її , люби
Вічноз нею процвітай
Та на небо споглядай
Вище хмар мене шукай
Ручку просто підійми
Зупись, все пригадай
І лети на небо , в Рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955987
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2022
автор: oreol