Ти мене розбуди на світанку
Поцілунком мереживних снів,
Ніжним вітром, що втрапив в фіранку,
Але вибратись сам не зумів.
Ти мене розбуди ненавмисно,
Доторкнувшись душею душі,
Коли з неба посипле намистом -
Я так люблю ранкові дощі.
Ти мене розбуди ніжним словом,
Що так солодко й дзвінко мовчить,
Що голубить шовковим покровом
І, орга́ном крізь простір звучить.
Ти мене розбуди на світанку,
Прохолодним цілунком з роси,
Пий кохання з долонь до останку
І, крізь ро́ки цей спогад неси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2022
автор: Ксенія Фуштор