Останній місяць літа протікає…Як же сумно!
Я тільки стала відчувати, що воно прийшло.
Серпне֜ві дні летять так швидко, безупинно.
Вже осінь, майже на порозі, стукає в вікно.
Ні, я не хочу відпускати літні дні, не хочу,
Бо не встигаю обігрітись, хочу ще тепла.
Омити мріється водою теплою лице та очі
Із джерельця֜ цілющого, десь у гора֜х, тече вона…
Я відпускаю свої думи у казкові таємничі хащі.
Блукають там герої із казок, яких любила я малою.
Варвара з довгою косою у підводнім царстві
Зустріла красеня Івана, зачарувався він її красою.
Запам’ятався мені той сюжет у казці про Варвару,
Коли вона випробувала претендентів на її любов.
Голубкою перетворилася, розмножилася зразу,
А він повинен був знайти її між них за кілька спроб.
Але Івану не потрібні були спроби, він її лиш бачив.
Не мало значення для нього, скільки навкруги голубок,
Бо в серці зажила красуня, що душею усіх краще.
Справжнє кохання не дозволить зародити смуток…
Краса не лише тіла, а й душі, були героями казок.
Яскравими героями, що за֜вжди здобували щастя.
Зло у казках було потворне, не подобалось воно.
Краса душі завжди перемагала, йду֜чи крізь ненастя…
Як би ж всі люди, виростаючи, не забували ті казки֜.
Свої емоції яскраві від перегляду їх, прочитання.
Адже раділи, коли зло згасало від ударів доброти.
Мабуть і війни злі, ніколи б не розпочинали...
Останній місяць літа протікає, сумно неймовірно.
Війна іде вже шостий місяць, море горя навкруги.
Зло виросло серед людей занадто вже надмірно,
Але Добро не має інших шансів, лише його перемогти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2022
автор: ЭленБрус