Коли дивишся на людину,
і вона є для тебе скеля,
чи гора, що вершиною в хмари,
величава така і горда,
запишавшись своїм величчям
споглядає на тебе зверху,
опускаючи до підніжжя погляд
свій випадково й нечасто.
Твою цінність не помічає,
не цінує, бо ти мізерно
виглядаєш (вона так дума),
адже відстань між вас велика—
не роздивишся без бажання...
Та бувають в природі сили,
які рушать у часі й гори...
І камінням із п'єдесталу
тоді котиться та величність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955496
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2022
автор: Tanita N