Галасливі шпаки починають збиватися в зграї,
Схаменулась калина, і свій недостиглий китЯг
Спішно тягне до сонця, побачивши, як догорає
Літо красне, аж димом гірким теплий вечір пропах.
Під холодними росами стелить велюри отава -
Низько скошений луг, ніби спущений став, обмілів,
Та з підгірку до нього стікає ріка золотава,
Ніби хвиля шовкова дозрілих давно ковилів.
Я не знаю чому вчора марила осінню більше,
А сьогодні за літом моя розлилася печаль .
І мелодію грає щоразу сумніше й сумніше
В полі соняхів жовтих обожнений серпнем скрипаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954793
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2022
автор: Lesya Lesya