(мініатюри з народного гумору)
Як билися ув унісон серця
і душі їх, напевно, мали крила…
А, як сім’єю вийшли з під вінця –
він цапом став, ну, а вони – кобила.
* * *
Любов пройшла. Стосунків геть нема.
У ліжку та на кухні теж непруха…
Хіба ж ти винувата в цім сама?
Тут винуваті: чоловік й свекруха.
* * *
В народі кажуть: що, то за кума…
Та й куми теж не козаки, а – лосі!
Було б воно те горе від ума,
то й динозаври бігали б ще досі.
* * *
Цебро води не випити ніяк
(не влізе одне місце ув одвірки)
яйцем тре буде виливати ляк.
…От інша річ, якщо відро горілки.
* * *
Куму не взнав ні в профіль, ні в анфас,
ні за столом в садочку біля хати.
Та зір мені вертається нараз,
коли вона город стає сапати.
29.07.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954735
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2022
автор: Микола Соболь