ЖУРБА… (1)

                                       Чого  явір  серед  двору,
                                       стоїть  похилився...
                                       А    верба,  що  біля  нього
                                       опустила  листя...
                                                       Гнеться  явір,  верба  гнеться,
                                                       гілля  опускає,
                                                       на  її  зелене  листя
                                                       роса  випадає...
                                       У  дворі  там  і  калина
                                       чогось  потемніла...
                                       Тільки  ніжная  ромашка
                                       квітне  білим-біло...
                                                       То  не  явір  нахилився
                                                         за  впалим  листочком...
                                                         А  то  батько  зажурився
                                                         за  своїм  синочком...
                                       Не  верба  то  біля  хати
                                       вкрилася  росою...
                                       За  синочком  бідна  мати
                                       вмилася  сльозою...
                                                         Не  калина  потемніла,
                                                         молода  дружина...
                                                         А  ромашка,  ніжно  -  біла,
                                                         то  його  дитина...  
                                                             

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2022
автор: геометрія