Мій всесвіт, наче, збожеволів,
Зійшов із рельс і сторч летить.
Не знає правил чи дозво́лів.
Є тільки мить. Ти чуєш? Мить!
Шалена мить, що спогад гріє
І сутність огорта теплом.
Теплом і спо́коєм. Світліє
Душа наповнена добром.
Мій всесвіт космос пригортає,
Ховає в пелені планет,
І, як скрипаль, духовно грає,
Не випускаючи з тенет,
Що сотворили думи й мрії,
Які згорають аж до тла.
І в цьому вирі - в божевіллі -
Немає болю, сліз і зла.
Мій всесвіт, наче, збожеволів...
Він захворів на брак добра.
Не знає правил і дозволів.
Він мчить без гальм. О, мить, пора!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2022
автор: Ксенія Фуштор