Невже тобі, світе, наш біль не болить,
І кров наша не лякає?
І скільки її іще треба пролить,
Аби нею впився Каїн?
Невже твої очі не бачать вогню,
Де люди горять і душі?
Чому дозволяєш нас нищить Кремлю?
Лякає твоя байдужість.
Зерно українське тобі, бач, болить…
Турбуєшся про голодних?
А бачив, як поле пшеничне горить
І вчора, і вже сьогодні?
Легенди про нациків теж не гірчать?
А смерті від рук ординців?
Не чуєш, як душі убитих кричать:
«Нас в небі – не одиниці
І навіть не сотні, нас тут – тисячі…
Своє в нас небесне військо»,
Поглянь на тремтливе горіння свічі –
Їй доля болить вкраїнська…
Невже тобі, світе, вона не болить?..
24.07.2022.
Ганна Верес Демиденко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2022
автор: Ганна Верес