Злюся на Тебе, Боже,
за ранок важких новин,
(В сухому потоці цифр могла б і моя стояти).
Під гули сирен страхи полізли наверх з глибин:
По комусь із нас за мить прицільно
будуть
стріляти.
Злюся на Тебе, Боже,
за кожен один відбій,
По ньому життя, як дим розчиниться, мов не бу́ло.
Сидиш там Собі вгорі, у гавані голубій,
допоки мій ворог злий від пороху
чистить
дуло!
Злюся на Тебе, Боже,
та праведна мо́я злість.
З мороку гнів і страх... - у неба питаюся, де Ти.
Знаю єдине точно, - у світі не буде місць,
де їх не знайде́ Твій гнів, страшніший
за їх
ракети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2022
автор: Марічка9