Казкова ніч людей збирає
В домівках, ліжках, уві снах.
Де тиша в вухах аж лунає -
Спостерігають зорі шлях.
Там знизу є мала хатинка,
Видніє світло у вікні.
Ту хатку пес оберігає -
Лихій людині не ввійти.
Димар димить - тепло збирає,
Дарує затишок камін.
І плед господар обгортає
Навколо шиї, рук, колін.
Маленьке ліжко колисає
Дитинку, що у ньому спить.
В обіймах міцно сон тримає -
Ніщо не відлякне цю мить.
Луна в каміні мирний тріскіт,
Тих дров, що з лісу принесли.
Ледь чути кошенят та кішку,
Що на долівці прилягли.
Тих бідолах з дощу та вітру,
Що господиня принесла,
Оберігає з зорь Всевишній,
І жінку ту, що їх плека.
Казкова ніч їх пригортає:
Сім'ю, собачку й кошенят.
Плекає їх та колисає
І пестить гарних дитинчат.
Ростуть дитина й кошенята,
Несуть любов, достаток, мир.
Радіють люди й кішка-мати.
Роби добро й у краще вір!
Друзі! Завжди допомагайте тваринам! Вони - янголи, що нас оберігають. Безумовна любов - то про них.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2022
автор: Maxxwriter