раніше я жив у старому совєцькому домі
через дорогу від ще старішої божевільні
і люди за огорожею, називавши себе відомими
видавались мені значно більше, насправді, вільними
ніж сусіди в під’їзді і навіть сусіди по поверху
що тягали дивани і стєнки: «Італія, мать єво, дєрєво!»
пацанва пробивала колеса й щотижня тирила ровери
«даже здєсь под чістую, сматрі, всьо разбандерілі!» -
так кричав дядя Стьопа, колишній трудяга заводу,
як дізнався: ось шеф, молодий, в боротьбі з хабарями
з’їв собаку, і з’їсть дядю Стьопу, бо згоду
«не кради»
можна вибити з допомогою тільки лома і якоїсь мами.
в тридцять першій квартирі чорна пліснява й сиро:
Марта учиться тихо, наскільки можливо з оркестром
геть п’яних голосів під вікном, та усмішка досі є щирою;
і щербить зуби, кусає науку семестр за семестром.
в Марти список: закреслено – [s]мама і тато[/s]. тітка
споряджає у школу, повторює: будь як всі, не висовуйся
та́ киває, росте, крізь роки вже не лишається й свідків
_[i]окрім мене[/i]_ її «розправлених крил і попсовості»
тож раніше я жив у будинку зразка «одна́ковість»
де на стінах кожен матюк належав до жанру «експресія»
зараз, бува, подумую: не вистачало глузду
чи моральних якостей
себе поважати більше, ніж Стьопа – Мессінга.
а тепер в мене блакитна кімната і я радію
тут є стільчик з м’якою підкладкою й підсвідомо
прислухаюсь: всередині щось тихенько пульсує надією
що ж, тепер я живу навпроти совєцького дому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2022
автор: re_vanta