Мені з хмарами
кучерявими
захотілося теж політать,
та безкрила я,
тут земля моя,
і без крил неможливо літать...
Ось сиджу пишу,
про свою біду...
Ні, не буду про неї писать...
Та все ж з мріями
незбагненими,
хоч в уяві я буду літать...
Полечу туди,
не знаю куди,
Хочу світ я увесь обійнять...
Щоб побачить все,
що навколо є,
Ще й фантазію треба включать...
Отак і сиджу,
фантики роблю.
Їх на вітер піду відсилать...
Хай вони мені
все розвідають,
Буду з ними у мріях літать...
Я давним - давно
вже одна живу...
Лише в снах я умію літать...
І сумління є,
і неспокій б"є,
Та люблю я фантазувать...
Так було і є,
це єство моє.
Обирає для мене всю суть...
Вірю я собі,
і мріям своїм...
І вони мене в світ цей ведуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954381
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2022
автор: геометрія