Ось і промайнула середина літа,
І я вже відчула осінь над плечима...
Якось тишком - нишком повіяла вітром...
Та ще й диво - свистом пронеслась над світом...
Звісно, ще зарано осені приходить,
Та вона настирно холод нам приносить...
А літо не хоче її пропускати,
Спекою охоче ділиться затято...
Та ще має літо козирі чудові...
І їх шито - крито посила медові...
Радіє природа і люди радіють,
Сприяє погода і баштани спіють...
Літа середина уже промайнула,
І кожна людина мабуть це відчула...
Та все ж ще у літа часу є достатньо,
Щоб довести світу, хвилюватись рано...
Вітер ще не свище, злегка повіває...
А бува й жарище на землю пускає...
Та воно й не дивно, це ж усе ще літо,
І тепло, й жарище панує над світом...
Прийде час і літо відпливе у хмари,
І його замінить осінь величава...
В осені, як в літі ще густіші хмари,
Осінь нам добавить і роботи й слави...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953873
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2022
автор: геометрія