День учбовий розпочався в університеті ,
Два професори зустрілись десь на факультеті .
Обговорюють , напевно , щось таке важливе ,
І відволіктись від того мабуть неможливо .
Невідомо , чи знайшлася б на таке причина ,
Як раптово з кабінету вискочив хлопчина .
Розігнавсь по коридору та давай кричати :
- Живемо ! « Степуху» скоро мають роздавати !
- Не ганяйте в коридорі й розмовляйте тихше ,
Думки ваші за «степуху» мають бути вище !
Університет державний – не порожні звуки …
Не кабак і не тусовка , це є храм науки !
Він для нас на віки вічні Alma Mater рідна ,
Поведінка в ньому мусить бути відповідна !
Хлопець дивиться в підлогу. -Та гаразд , юначе .
-Бачу я – ви суть розмови зрозуміли наче…
У житті такі випадки з усіма бували.
-І про що це ми , колего з вами розмовляли ?
Хід думок собі порушив через лобуряку!
А , згадав : І тут я дівку прихопив за *** !
2022р. Андрій Рубан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2022
автор: Андрій Рубан