Из цикла “Share a moment”
[b]Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:[/b]
выбежала из бомбоубежища в Театре кукол под дождь,
прошла несколько метров. Я не могу слышать музыку и потому
выбежала, оглушенная аплодисментами, – плакала, плакала.
Помнишь меня, ты и ты, и ты, и ты? и ты, вы все –
стоят по отдельности на краю воспоминаний, боятся поднять глаза.
Посмотри, это я: выбежала из Театра кукол под дождь,
вернулась к колоннам у входа, и завыла сирена,
в бомбоубежище почти не осталось слушателей,
остались музыканты.
Пришли люди: прятаться,
женщина в очках и шапке командовала молодым
парнем, я решила: внук, – но они (как поняла
из разговора) просто вместе работают, значит, не внук, а:
мой эйджизм. Кукловоды под землей таскают пыльные подушки.
Здесь ночевали бездомные. Кто-то оставил бутылку пива.
«Может, теперь ещё дискотеки устраивать?» – кричит девушка, не знает, к кому обратиться: обращается сразу ко всем.
Потанцуешь со мной под атональный вальс сирены, ты –
ты согревал мои пальцы в ладонях? Посмотри на меня:
это я,
у меня снова волосы до ключиц, замёрзла.
Отбой.
И никто не встаёт сразу, никто не выходит сразу.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
----
[b]Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:[/b]
вибігла з бомбосховища Театру ляльок під дощ,
пройшла кілька метрів. Я не можу чути музику і тому
вибігла, оглушена оплесками, — плакала, плакала.
Пам’ятаєш мене, ти і ти, і ти, і ти? і ти, ви всі —
стоять окремо на краю спогадів, бояться підняти очі.
Подивися, це я: вибігла з Театру ляльок під дощ,
повернулася до колон на вході, і завила сирена,
в бомбосховищі майже не залишилося слухачів,
залишилися музиканти.
Прийшли люди: ховатися,
жінка в окулярах і шапці командувала молодим
хлопцем, я вирішила: онук, – але вони (як зрозуміла
з розмови) просто разом працюють, отже, не онук, а:
мій ейджизм. Лялькарі під землею тягають пильні подушки.
Тут ночували безхатьки. Хтось залишив пляшку пива.
“Може, тепер ще дискотеки влаштовувати?” — кричить дівчина, не знає, до кого звертатися: звертається до всіх одразу.
Потанцюєш зі мною під атональний вальс сирени, ти –
ти зігрівав мої пальці в долонях? Подивися на мене:
це я,
знову маю волосся до ключиць, змерзла.
Відбій.
І ніхто не встає одразу, ніхто не виходить одразу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953649
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 18.07.2022
автор: Станислав Бельский