Ми боїмось хороших слів,
Чомусь на потім їх тримаєм.
Та прийде час - сказать не вспів,
Тоді на себе нарікаєм.
Вони тісняться у душі,
Так хочуть вилетіть на волю.
Все ж їх тримаєм в метушні,
І завдаєм їм більше болі.
А їх чекають у цей час,
Бо можуть вирішити долю.
Усе ховаєм про запас,
Колись сказать комусь дозволю.
Спливає час, цей вчитель строгий,
Чекання вогник вже погас.
Чекали слів цих надто довго,
Нащо тримали про запас?
Запізно душу відкриваєм,
Тепер не мають значення.
На волю пізно відпускаєм,
Нема тому пробачення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2022
автор: Н-А-Д-І-Я