Шлях у гори
Знов загубилася серед лісів дорога
Що в сонці світла осявала нас
На мить життя спинилось й сумно трохи,
Невже розлуки зустрічає час?
Та не забути вже той ліс, ті гори
Те серце рідне, весняну блакить!
Тож кожен рік немов вогнем розлуки
Моя Душа на сповіді горить.
Тече вода між лісові коріння
Здається, велетні сміються вікові
Що в річці часу миють свої ноги
І витирають їх в густій траві
Агов.. чи чуєте! Я сюди повернуся!
Пройду між Вами у ясній весні
Душі рідній ізнову поклонюся
Послухаю нові птахів пісні!
Навіки, як колися, покохаю
Того, хто поруч йде у таїну
Лісів і гір, хто слухає в розмаї
Як пробудився водограй від сну
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2022
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)