Безлюдний простір креслить небо,
Фарбує чорним чорноту,
На чорному щезає чорне,
У мить зникає в пустоту,
Сто чорних сонць анігілює,
Мільйони спалених земель,
Мільйони душ акумулює,
Без світла, у пітьмі ночей,
І пташка, що летить, згасає,
І звук, стихає в далині,
Це пустота пустот вселенних,
Яка існує на Землі.
Снують у часі вірні зомбі,
Їх існування цифра нуль,
Їх сила чорних крил від'ємна,
Їх дія руху - чорне пі,
Тілами схожі, в перехожих
Облич нема, у пустоті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2022
автор: Валерій Лазор