Вуаль дитинства, повернись –
Укутаюсь в твій чин,
Скажи: "Зі мною обіймись!,"
Воскресну, люблячи...
З природи світом, що з людьми –
Потрібні на взаєм,
З часів до пірамід і тьми,
Ще до провини тем.
У пам'яті гусина кожа –
Там коник без ноги,
Тож вилікуй скоріше, Боже,
Жучки всі дорогі.
Старіш – чуттева ж глибина
Жива в нас, як мотор,
Та в серці віднайшлась вина,
Перенести б курсор
До витоків, вернуть назад –
Душевних ностальгій,
Де всі ми як сестра і брат,
В чуттях, не говіркий.
Ти свій і птахам і звірам,
Ховайсь хоч під крило –
Іди по лісу, по степах,
Оближуть все чоло.
Так де жорстокість та взялась,
А з нею біль і кров?
Пройдемо ж разом Божий лаз,
Щоб всім знайти любов.
16.07.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953447
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2022
автор: Променистий менестрель