Из цикла “Share a moment”
[b]Я просто хочу поделиться моментом: // I just want to share a moment:[/b]
на тридцать третьи сутки войны – я не
считала дни (выяснила дату сейчас благодаря календарю) – когда
на станции
в ночной темноте мы остановились из-за сирены,
и вой просочился сквозь щели
эвакуационного поезда,
заполнил собой из нержавеющей стали (?) вагоны.
Стояли долго,
я отдала наушники девочке,
она не спала и записала
сирену на аудио, включив геолокацию
– зачем?
– они собирались в Берлин. Её мама с
…
…
…
(вынужденный перерыв: звук, похожий на взрыв, через отворённое для проветривания окно, довольно громкий, мы подождали официальных извещений в изолированном от окон пространстве и вернулись к своим делам, в каналах опять тишина
тревожная
чуть привядшие нарциссы в стеклянной банке: мы покупаем цветы у бабушек на остановках,
да, я выбирала беззащитные ирисы под дождем, они держались в бутылке, пока, уставшие, не уснули, головами вниз. цветочный запах, ветер
мы держим головы
сохранить ровный позвоночник и расправленные плечи
во время войны
намного сложней, чем позволить себе согнуть спину)
…
длинными яркими ногтями не слышала сирену.
Что девочка со взрослым именем Виолетта будет делать с этой записью в Берлине?
сохранит тайное знание за ушной раковиной
сохранит обломок дома под подушкой
как я сохраняю воспоминание об
увиденных мёртвых телах на улице по которой ходила к набережной в Донецке
и как моя бабушка в сороковые годы хранила несколько квадратных конфет-"подушек" под подушкой кстати в их дом вошли солдаты фашистской армии
Однажды она достанет запись о сирене:
эвакуационный поезд, чужие наушники, слабый, но неожиданный, опасный свет на железнодорожном вокзале.
Её обломок войны останется с ней, если растерянная мама (они вышли остановкой раньше, чем планировали) не удалит запись перед границей – освободить память.
ОСВОБОДИТЬ ПАМЯТЬ
Она быстро выучит слово: Geflüchtete,
И предложение:
Ich komme aus der Ukraine. Wir mögen alles. Vielen Dank
я не буду включать вам войну, мы принесли войну в себе в ваши чистенькие помещения, освобождённые от памяти, у мамы под яркими ногтями война, и в аудиозаписи с железнодорожного вокзала воет война, и в акцент мой навсегда вгрызётся война
entschuldigung, können Sie bitte langsam sprechen?
Они не мешают вам войной, sehr geehrte Damen und Herren?
Не многовато ли войны в их рюкзаках?
В этом с радугой, детском, нет? Вес войны в нем великоват.
Тогда они вынуждены оставить немножко войны на границе,
растерянная женщина с ребенком на незнакомом им вокзале.
Весь мир увидел фотографию женской руки с красным маникюром из Бучи,
но вскоре
освободит память.
Я вышла на вокзале вслед за ними, я остаюсь здесь. Слышу теперь новости:
Краматорский вокзал. В результате удара пятьдесят людей
погибли, в частности, пятеро детей. (Данные уточняются,
погибших и раненых всё больше и больше и больше и боль.)
Освободить память от доказательств убийства детей –
неужели это то, что после Холокоста можно освобо
…
Nicht so schnell, bitte.
(Перевёл с украинского Станислав Бельский)
* * *
[b]Я просто хочу поділитися моментом: // I just want to share a moment:[/b]
на тридцять третю добу війни я не
рахувала дні (з’ясувала дату зараз завдяки календарю), коли
на станції
в темряві ночі ми зупинилися через сирену,
і виття просочилося крізь щілини
евакуаційного потягу,
заповнило собою з нержавіючої сталі (?) вагони.
Стояли довго,
дитина, якій я віддала навушники,
не спала і записала
сирену на аудіо, увімкнувши геолокацію
— навіщо?
— вони збиралися до Берліну. Її мама з
…
…
…
(вимушена перерва: звук, схожий на вибух, через відчинене для провітрювання вікно досить гучний, ми почекали на офіційні сповіщення в ізольованому від вікон просторі та повернулися до своїх справ, у каналах знову тиша
тривожна
трошки зів’ялі нарциси в скляній банці: ми купуємо квіти у бабусь на зупинках,
так, я обирала беззахисні іриси під дощем, вони трималися в пляшці, поки, втомлені, не заснули, головами донизу. квітковий запах, вітер
ми тримаємо голови
зберегти рівний хребет і розправлені плечі
під час війни
набагато складніше ніж дозволити собі зігнути спину)
…
довгими яскравими нігтями не чула сирени.
Що дитина з дорослим ім’ям Віолета робитиме з цим записом у Берліні?
зберігатиме таємне знання за вушною раковиною
зберігатиме уламок дому під подушкою
як зберігаю я спогад про
побачені мертві тіла на вулиці якою ходила до набережної в Донецьку
і як моя бабуся в сорокові роки зберігала кілька квадратних цукерок-“подушок” під подушкою до речі до їхнього дому ввійшли солдати фашистської армії
Одного дня вона дістане запис про сирену:
евакуаційний потяг, чужі навушники, слабке, але неочікуване, небезпечне світло на залізничному вокзалі.
Її уламок війни залишиться з нею, якщо розгублена мама (вони вийшли зупинкою раніше, ніж планували) не видалить запис перед кордоном — звільнити пам’ять.
ЗВІЛЬНИТИ ПАМ’ЯТЬ
Вона швидко вивчить слово: Geflüchtete,
І речення:
Ich komme aus der Ukraine. Wir mögen alles. Vielen Dank,
я не вмикатиму вам війну, ми принесли війну в собі в ваші чистенькі приміщення, звільнені від пам’яті, і у мами під яскравими нігтями війна, і в аудіозапису з залізничного вокзалу виє війна, і в акцент мій назавжди вгризеться війна,
entschuldigung, können Sie bitte langsam sprechen?
Вони не заважають вам війною, sehr geehrte Damen und Herren?
Чи не забагато війни в їхніх рюкзаках?
В цьому з веселкою, дитячому, ні? Вага війни в ньому завелика.
Тоді вони змушені залишити трошки війни на кордоні,
розгублена жінка з дитиною на незнайомому їм вокзалі.
Весь світ бачив фотографію жіночої руки з червоним манікюром із Бучі,
а незабаром
звільнить пам’ять.
Я вийшла на вокзалі вслід за ними, я залишаюся тут. Чую зараз новини:
Краматорський вокзал. Внаслідок удару п’ятдесят людей
загинули, зокрема п’ятеро — діти. (Дані уточнюються,
загиблих, поранених все більше і більше і більше і біль.)
Звільнити пам’ять від доказів вбивства дітей —
невже це те, що після Голокосту можна змі звільн
…
Nicht so schnell, bitte.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953376
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 15.07.2022
автор: Станислав Бельский