(загиблим від рук росіян)
Ранок німослівний і душа порожня.
Вітер не розбудить стомлені думки.
Хочеться горілки. Але зась, не можна!
Осушив би зараз пляшку залюбки.
Та чи допоможе клята оковита?
Жінка у лікарні, донечки нема…
Що ви наробили, сучі московити?
Вас я зневажаю фібрами всіма.
Без росії точно гіршим світ не стане
і можливо війни вщухнуть взагалі.
Як же остогидло кодло вічно п’яне,
що усе прекрасне нищить на землі.
На зорі сьогодні відійшла й кохана.
Більше не почую своїх рідних сміх.
Чи загоїть часом цю глибоку рану?
Упокой на небі, Боже, душі їх.
15.07.22р.
*Requiem æternam dona eis, Domine –
даруй їм вічний спокій, Господи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2022
автор: Микола Соболь