А навколо нікого немає
Тільки озеро, сад та синиці.
Краєвид отінився у сірій брижами воді
Як і твоє обличчя.
А там за краєм хмари збираються в клин
Немов би напившись чорнила від чорного лісу
І далі гроза, що продовжує часоплин,
І вибухи грому та зливу, яку не спинити.
Хоча би на трохи продовжити тишу,
Мені,
Шлях розлитої охри вздовж озера. Відсторонитись.
Гроза наближалась і обрієм хмура ніч
Лягала на сад з якого тікали синиці.
20.04.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: Володимир Каразуб