Життя під час війни – випробування не слабке.
Знедолення людей, тяжкі умови виживання, втрати …
Від сліз гірких вже, ніби річка вище берегів своїх тече.
Страх закидає в кожен дім сиренами ракети та гармати.
Якщо, ще до війни, із вірою в добро лише жилося,
Вже непомітно тане доброзичливість до всіх твоя.
У душу біль врізається, питання накопичені до Бога:
Чому? За що? Коли вже скінчиться ця проклята війна?
Ненависть ворогам із чорних ниток виплітається.
Складаються їм побажання криваві, люті та закляті.
Адже тепер вже твої очі лише з болем посміхаються.
Надії, сподівання ворогом розтоптані, ніби папір, зім’яті.
Украдені життя людей, нарощування сиріт, горя матерів.
Набув чорну діру ти замість серця, втратив розум, враже.
Твої ракети все одно розвернуться та попрямують у твій дім.
Прокляття запрацюють, матимеш, що відьма гнівно скаже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953259
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.07.2022
автор: ЭленБрус