Мовчали ваші ссучені роти.
Й питали очі: а, що буде далі?
І не кажи мені, що був не ти,
коли дитину в Бучі ґвалтували.
У кров людську замащено манжет…
Чи є в російських нелюдів святині?
Рашисти по живому символ: «Z»-ет»
ножем різьбили на жіночій спині.
У танку, звісно, Совість ніпочім
продовжуйте сміятись і радіти.
Фугасом розірвало мирний дім
із позначкою: Обережно діти!
Я маю зовсім небагато мрій,
але одну скажу тобі, катюга:
хай небо ще при пам’яті моїй
воздасть вам, суче плем’я, по заслугах!
13.07.22р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2022
автор: Микола Соболь