Верба схилилась на рікою,
Ранок прохолодою свіжить
І шепоче нишком з осокою,
Верба з тихим вітром гомонить.
Мої віти колихаєш,
Не раз туманом заросиш.
Ти вітер і вільно все гуляєш,
І що раз до мене прилетиш.
І всякий раз ляскаєш,
Дощем поллєш і ген у світи.
Мене на річці залишаєш,
Мій світ довкілля берегти.
Я по над лугами височію,
І по над калинових кущів,
Сонця промені стрічаю,
Хор пташиний і солов’їв.
По обіді сонце сяє
І смілива дітвора
У воду з гілок стрибає
Сміху, радості й добра.
Липень 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2022
автор: Сокол