Спіть, мої дітки, любі, рідненькі,
в вічному, чорному сні,
я поспіваю для вас колискові,
так як колись невесні...
Згадую вас, мої рідні щоденно,
як я писала для вас...
Слухали ви всі мої колискові,
в зоряний лагідний час...
Ніби ми вкупі із вами летіли,
в сонячні теплі краї,
нам було добре, ми все розуміли
думи і мрії ясні...
Не повернуть вечори ті чудові,-
ранки і ночі, і дні...
Знову пишу я для вас колискові,
тільки журливі й сумні...
Не допоможе цілюща водиця,
час не вернути назад...
Буду співати я вам колискові,
хай вони в вічність летять...
Так уже склалася ваша недоля,
що ви так мало жили...
Одне за одним пішли у неволю,
лагідні, милі мої...
Може ви їх, мої любі почуєте,
там у "своїх"небесах...
Може їх хмари там вам заспівають,
в небесних отих парусах...
Там біля вас вже є нові могили,
ваших батьків рідних чад...
Батько і тесть, і бабусенька мила,
сумно мені жить без вас...
Спіть, мої рідні, в небесних просторах,
в зоряні ночі ясні...
Я поспіваю для вас колискові,
й стане тут легше мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2022
автор: геометрія