Невже з тих сірих карамзитоблоків
І виростає кольорове місто?
Де залюбки співають караоке
Й прибудуть зацікавлені туристи.
Із тих стирчащих металевих голок
Поважно сходять стінові рельєфи.
З речей поживших з тісних барахолок
У новобуд снують домашні ельфи.
В шпалерно-барвні металеві грати
Себе вночі позамикають люди,
Куди з землі не ввічливо гукати
І телефони пилять до зануди.
З надіючихся нас, одна частина -
Аж плаче жити в квітниках цементних.
А друга, наче вразлива дитина
Десь до річок тікає під брезенти.
28.09.08 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95275
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.09.2008
автор: Юхниця Євген