ШАТРО МІСТЯНКИ

Така  паволока  ніжна  очей  твоїх  світло-зелених,
Що  паводок  світла  схвильований  в  заводях  сну  
Ряхтить  переливами  спраги  усіх  безіменних,
Що  в  ній  потонули  не  сягнувши  її  глибини.
Не  знаючи  свіжості  ліній,  що  вторить  мереживо
Весни  розхвильоване,  сполум'яніле  плаття,  що
В  застібках  сонце,  сховалось,  гаряче  неначе  поезія
Оспівала  любов  під  жаданим  твоїм  шатром
Містянки.
І  ти,  
Оповита  бузковою  спрагою  цвіту  і  леготом,  
Наче  площами  світла,  і  площами  тіней  —  весну
Все  шукаєш  в  розмаренім  місті  свого  поета,
Що  матиме  сонце  і  знатиме  глибину.

13.05.2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2022
автор: Володимир Каразуб