Знову зливи, дощі і журба
Все лягають в слова і рядочки.
Засмутилась у полі верба,
Не плетуть вже дівчата віночки.
Та не ходять на річку чи став,
Зануритись, відчути той спокій.
Ти у долі тихенько спитав,
Чом в житті так багато вже копій?
Чом постукала хижа війна,
Розділила на до і на потім?
Розгулявся собі сатана,
Краще б він утопився в болоті.
Краще б він не родився, не жив,
Не ходив, катував, мародерив.
Цим гріхом багатьох заразив
І кінець цьому світу прискорив.
І змінилось, змінилось життя...
Плаче, йде не одна сиротина.
І спинилося серцебиття,
Не побачить матуся вже сина.
Лиш у серці огорне печаль,
Як знайти ті слова, щоб зігріти?
Їй на пам'ять залишать медаль,
На могилі розквітнуть лиш квіти.
07.07.2022 @ Галина Гук
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2022
автор: Аквілина