З теперішніми стереотипами...
Він кинув машину незамкнену,
В трамвай ледве втиснувся дихаючий,
Догнав залицянням поранену,
Продовжував, дихання стримуючий.
- Там є гувернантка, всі ввічливі,
До центру – хвилини гуляючі,
Прислуги наекономічені,
І люди простіші, не граючі.
Покинь все! Квиток ось! Поїхали!
Там яхти й брусничні причали!
Й вона, як поривчасте віхало
Завилася... й закричала:
- Чому, де ти взявся? Навіщенько
Мені твоя хата обставлена?
Чи виучені чоловіченьки?
Я що тобі, невдосконалена?
І щось мов навколішки сталось,
Мов зникли всі люди з трамваю:
То з вуст ледве чутно зірвалось:
- Тому що...тому що кохаю.
23.08.08 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=95214
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.09.2008
автор: Юхниця Євген