Роз"їхались діти,..спорожніла хата,
Виросли й онуки, у містах живуть,
Жде їх, виглядає посивіла мати,
Їй здається, й квіти без них не цвітуть...
Похилилась хата й хвіртка біля хати,
цямрини трухляві, барабан скрипить...
Спохмурніла вишня, постаріла мати,
сумно й одиноко їй у світі жить...
Стала на стежині, що веде до хати,
бігали тут дітки до її гнізда...
А тепер лишилось їй лише чекати,-
вісточок від внуків, від дітей дзвінків...
А ще їх у гості завжди виглядає,
яблука і груші у фартух збира.
Приїжджайте, діти, вас вона чекає,
вже й узвар зварила, й пиріжків спекла...
Дозріва калина, пахне рута - м"ята,
чорнобривці й айстри, ось - ось зацвітуть...
Вікнами моргає і зоріє хата,
і вона, і мати вас давно вже ждуть...
Ваш приїзд для неї, то найбільше свято,
про вас її мрії і її думки...
Поспішайте, діти, вас ́́чекає мати́,
щоб не вкрили стежку́дикі бур"яни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2022
автор: геометрія