Я давно живу у горі,
мов в страшному сні...
Вже не світять мені зорі,
тяжко жить мені...
Сонце більш мене не гріє,
тепла не дає...
Завмирає в тяжкім горі,
серденько моє...
Не голубить теплий вітер,
ласки не дає...
Місяць промені ховає,
світла не дає...
Не радує синє море,
спокою нема...
Залишаюсь в своїм горі,
а в душі зима...
Ранки вже давно всі чорні,
і похмурі дні...
Вечори колись ласкаві,
вже давно сумні...
Стали довгі літні ночі,
як червневі дні...
Болить серце в мене й очі,
й не спиться мені...
Радості майже не бачу,
на серці печаль...
Все журюся я і плачу,
туга мені й жаль...
27 минуло років,
як сина нема...
Поряд з ним його дружина,
а я ще жива...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: геометрія