Сонце стояло низенько-низенько.
Зібране збіжжя лягло спочивать.
Що ти посіяв, мій суме рідненький,
Що по тобі доведеться збирать?
Знову мовчиш?.. Та я вірю - минеться.
Крига зійде́ із моєї жаги.
Нехай нам з тобою іще доведеться
Колись розлучитись і знову прийти
До то́го, що Ра́зом написано бути...
Сонце лише дарувало уклін.
Сум колисав усе давні причуди,
Смакуючи білий невинний полин...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2022
автор: Сара Ґоллард