Тонка душа. Тонка жива натура.
І скільки маляр в ній пізнав зими!
Вона ж лише нещадно обманула...
Себе... Він знав, що все до то́го йде.
У ній було щось дуже незвичайне:
Горіли очі й плакали вуста.
Чи інший міг би виліпить печалі
І щастя вкласти в обриси лиця?..
Вона була шляхетна і... звичайна.
Завжди́ увись підносилась рука.
Та й це минуло. Зліплена з латаття
Вона жила. Вона таки жила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.06.2022
автор: Сара Ґоллард