С. П.
Розсуд малює незрілі пейзажі.
Перила спускають старенький фасад.
Осторонь мліють легкі вернісажі,
Які намагались прорватися в сад.
Співи птахів і звабли́ве гудіння
Малих медоносців ляга в тишині.
Умить забувається вічна рутина,
Що так легковажно цвіте у пітьмі.
Умить забувається все, що минулось.
Далі зосталося вірити в синь,
Яка розмалює, чого вже торкнулась,
Яка розмалює високу глибінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: Сара Ґоллард