Знов похмура погода сонце зранку сховала
Вночі вітром стогнала І дощами ридала.
Тужить наша земля за кожним героєм,
Що пішов в небуття у важкому двобої.
Плаче наша країна за дітьми своїми,
Закатовані що московитами злими,
Гинуть що кожен день від ворожої зброї...
Чим вони не маленькі цивільні герої?
Проте сльози пройдуть й воля сильна повстане
Наше сонце зійде й прожене орду п'яну!
Темні хмари важкі від нашого горя
Понесуть дощ свинцевий у лігво потвори!
Хай заллє там усе, затопить з щедротою,
Щоб знов квакали жаби на мокшанських болотах!
І під небом ясним у власному домі
Ми вклонімось усім, хто боровся за волю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2022
автор: DeViAl