Хто ж ти людино?
Птах чи знедолений звір?
Начебто в думах безкраї янгольські крила,
Наче літаєш ти вище гір...
Хто ж тебе вигадав?
Бог чи природа?
Начебто є все у тебе, і щастя і врода,
Зустрічі, дружба, буває і лихо...
Та навіть зорі падають, тихо...
Прагне на волю буває душа,
та все ж серце в полоні...
Сумно від того, що сиві вже скроні.
Може змінилась би доля на краще,
Тільки зіграти холодні долоні все важче.
Люди, як полум'я жеврюють, тліють,
Начебто птахи, і літають,
Та від журби як вовки скаженіють...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2022
автор: Каа3003