Грім не зберіг: він розлився луною.
Більше ніщо не зуміє з'єднать
Наші уламки, дрібні й кольорові,
Яким не судилося долі вміщать.
Тріснуло небо і знов заіскрилось,
Коли ми збирали нічийне биття.
Щось усередині вмить обвалилось,
Щось, чому вжеє нема вороття...
Так буде краще для мене і тебе.
Ми вдовольнилися- зовсім чужі.
Нехай лише биті і гнівні пастелі
Більш не турбують оази душі.
Нехай розійду́ться, хоча й у тумані,
Колись найрідніші, сьогодні скупі,
Наші слова, що розвіяли брами,
Наші серця, що розбили вітри...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950690
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2022
автор: Сара Ґоллард