Заржавіють, розкрошаться мечі -
Війна піде з країни, з двору, з дому.
Яскравий місяць повний уночі
Тихеньким співом вилікує втому...
А ранком собі осінь заведу -
Ручну, руденьку, ніжну, полохливу.
І разом з нею у садок піду,
Щоб попросити вересневу зливу
Прибрати пил та змити бите скло,
Щоб осінь не поранилась до крові.
До того,вірю, зникне кляте зло
І вітер знов зашурхотить в діброві.
Дістане жовтень молоде вино,
Насолодитися його грайливим смаком.
А листопад сховає сум на дно
І пригостить смаколиками з маком.
Доросла осінь сповнена краси
Мене обійме крилами за плечі...
А поки спить, їй треба підрости.
Тікай, війна, та не буди малечі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2022
автор: Наталі Рибальська