Найріднішими колись, раділи тому щастю,
Негаразди все ж були, надіялись на краще.
Та воно кудись втекло, холодом війнуло,
Там береги зустрілися із колишнім мулом.
Любов не вмирає, вона живе через роки,
Інколи на мить стихає, до іншої пори.
Потім знову повертає у коротку мить,
Іде цвітом по садах, нам допомагає жить.
Щоб повернути щастя, ми йде́мо навпрямки,
Розуміємо, є в кожного порція вини.
Та любов повертає, стає навіть сильніше,
Через роки багато хто з нас, стають мудріші.
Скажу вам відверто, за своє щастя боріться,
Хто опускає руки, то на чуже дивіться.
Пам'ятайте! Щастя- поважає завжди спокій,
І ним володіють закохані, котрих двоє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2022
автор: Валентина Ярошенко