Стрічка біліла немов на покору,
А ти не пускалася темної гри.
Навіщо ж потрібні були всі ті сходи?-
Щоб знову упасти в обійми землі...
Невже білий колір навічно промі́жний?
То хай же здригнуться всі хмари весни!
А я, тим не менше, знайду́ вже той інший
Один з кольорів нетривкої зими!
Він буде для тебе як видиво сяйва,
Поки не зна́йдеш яскра́віший тон...
Більше не буде, чого нам сказати,
Розлився навічно бо асиндетон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950158
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2022
автор: Сара Ґоллард