Ми біля прірви...
Просто на краю...
Зірватись каменем униз?
Ні, краще в небо -
Щоб огорнути крилами зорю,
Відчути вітер, силу - в них потреба
Для наших вільних норовливих душ,
Потомлених,
Зневірених,
Зім'ятих...
Ставай навшпиньки,
Відштовхнись чимдуж
І знов відчуй себе серед крилатих...
А в прірву хай летить каміння зла -
На дні на друзки б'еться та на порох.
Допоки крила є - душа жива,
Їй не страшні ні біль, ні лютий ворог...
Додасть польоту вітер висоти
І впевненості дасть, як ми просили...
Ми біля прірви...
Кожен,
Я і ти...
Тому у небо -
Відштовхнись щосили...
10.06.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2022
автор: Наталі Рибальська