Люди плетуть собі крила з ниток думок,
З ниток одиноких мрій,
І тихо під світом нічним,
Пришивають кожну думку, мов пір'я.
Одягни свої крила на руки,
Злітай уві сні та розсікай крилами рани.
Забудь про реалі та літай кожен день,
Забудь про все, тільки-но, лети,
Мов птах божевільний,
Мов там, десь у безкінечному просторі,
Твоє життя знов обернеться живим.
Ти вдихай це повітря, яке ніколи не буде, як на землі.
Забудь про реалі, полиш ти життя.
Лети, лети, але мабуть не забувай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2022
автор: Марія Гірка