На кухні сидимо на табуретках.
В багатих, у вітальнях є стільці.
Бажаю я звернутися до предка.
Як допустив нерівності ти ці?
Чом забезпеченість, не за'вжди плід від праці?
Чом споглядаєш ти на крадіїв?
Хто молоко, що дав Господь всій нації,
з грудей Праматері безжалісно здоїв?
Важка в недогодованих дорога,
поводирів надійних не знайти,
життя грабіжницьким обклало нас налогом -
прийди до нас, облиш свої світи.
Для об'єднання дай лише, нам сили -
супер пальне у наші рушії.
Для цегли круто глину замісили -
будуються нащадки вже твої.
Дай сил , тепер от, ворога здолати,
утяти голови уродному орлу.
Родинне дерево потрібно очищати,
цей дикий пагін, як гидку смолу
віддерти, відокремити назавжди
поганців, що набилися в брати.
Підтримай ЗСУ бійців відважних,
а мирних, безоружних - захисти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2022
автор: Олександр Холденко